У розпал російської агресії проти України, Європейський Союз намагається об’єднати міжнародну спільноту для посилення тиску на Москву та її союзників. Однак країни Перської затоки, попри тісні економічні та дипломатичні зв’язки із Заходом, не поділяють жорстку позицію ЄС щодо війни в Україні.
Як повідомляє Politico, проект заяви саміту між ЄС та країнами Перської затоки, що потрапив у розпорядження видання, виявив значні розбіжності стосовно формулювання проукраїнських зобов’язань. Європейський Союз наполягав на тому, щоб засудити підтримку Росії та Ірану у військовій агресії проти України, однак держави Перської затоки виступили за більш обтічні формулювання, уникаючи чітких заяв проти Москви.
Найбільші протиріччя виникли з Об’єднаними Арабськими Еміратами, які відмовились підтримати пункти, що стосувалися спільної роботи з ЄС у боротьбі проти обходу санкцій. ОАЕ, як і деякі інші держави регіону, неодноразово ставали підозрюваними у тому, що їхні компанії сприяють обходу санкцій, запроваджених проти Росії. Попри тиск ЄС, ці країни не були готові до співпраці в цьому напрямку, що створює додаткові виклики для західних країн у їхній боротьбі проти економічної підтримки РФ.
Однак, попри ці розбіжності, вдалося досягти домовленості щодо засудження ракетних ударів по українській інфраструктурі. Водночас у підсумковому тексті Росія не згадується як пряма відповідальна сторона за ці удари, що відображає складність дипломатичних переговорів із країнами, які намагаються балансувати між різними інтересами у світі.
Контекст: геополітичні інтереси країн Перської затоки
Країни Перської затоки, зокрема ОАЕ, Саудівська Аравія та Катар, відіграють значну роль у глобальній економіці завдяки своїм нафтовим ресурсам та впливу на енергетичний ринок. Тісні відносини з Росією, особливо у сфері енергетики, роблять ці країни обережними у своїх публічних заявах. Саудівська Аравія, наприклад, неодноразово висловлювала бажання бути нейтральним гравцем у конфлікті, пропонуючи свої послуги як посередника для переговорів між сторонами.
ОАЕ, попри свою стратегічну співпрацю із Заходом, також підтримують дипломатичні та економічні зв’язки з Москвою, що проявляється у їхньому небажанні відкрито підтримати санкції проти Росії. Водночас ці країни зацікавлені в стабільності на глобальних ринках та не бажають займати радикальну позицію, яка може загострити відносини з будь-якою зі сторін конфлікту.
Ця ситуація підкреслює обмеженість впливу Європейського Союзу на держави Перської затоки, які, з одного боку, залежать від західних технологій та інвестицій, а з іншого — мають власні геополітичні інтереси, що не завжди збігаються з позицією Брюсселя. Відсутність єдиної позиції в міжнародній спільноті щодо російської агресії в Україні залишається серйозним викликом для Києва та його західних союзників, що намагаються зупинити війну та притягнути Москву до відповідальності за воєнні злочини.
В контексті подальшої співпраці між ЄС та країнами Перської затоки, ключовим залишається питання: чи зможе Брюссель знайти важелі впливу на ці держави для посилення тиску на Росію, не ризикуючи втратити стратегічне партнерство з регіоном?
Для поглиблення теми, пропонуємо ознайомитися зі статтею про затримання священника УПЦ МП за співпрацю з російським ГРУ: СБУ Затримала Священника УПЦ МП за Співпрацю з ГРУ РФ та Підготовку Удару по Ешелонам ВСУ в Харківській Області.